О́БРУ́С

О́БРУ́С, а, ч., діал. Скатерть. Біліють обруси стягою, Гра скло веселкою на них, Столи аж гнуться під вагою Потрав розкішних, дорогих (Стар., Вибр., 1959, 40); Стіл накритий білим обрусом (Козл., Ю. Крук, 1957, 220). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 572.