ПРИЗНАННЯ

ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст., ПОШАНУВА́ННЯ (ПОШАНОВАННЯ) заст., ПОШАНО́ВОК (ПОШАНІ́ВОК) заст., ПОШАНО́БА заст., ЗГЛЯДЬ діал.; БЛАГОГОВІ́ННЯ книжн., ПІЄТЕ́Т книжн., ПОКЛОНІ́ННЯ книжн., ПРЕКЛОНІ́ННЯ заст., книжн. (глибока повага); ДАНИ́НА, УВА́ГА заст. (вияв такого почуття). Насторогу в одних, щиру повагу й захоплення в інших викликає батькове ім'я. Знають його по всіх довколишніх селах, відоме воно по Пслу і по Хоролу (О. Гончар); Хоч не маю приємності знати Вас особисто, проте відчуваю живу симпатію до Вас і правдиве поважання до людини, що свій час, свої сили і своє здоров'я оддає для спільного і дорогого нам діла (М. Коцюбинський); Він завжди мав якусь таку внутрішню пошану до книжок і до тих, хто вміє ті книжки читати. Йому це здавалося верхом людської премудрості (Г. Хоткевич); До Андрія Платоновича Серьога ставився з особливою шаною. — Всяких я бачив секретарів, а цей, Лебединець, не такий, як усі (І. Цюпа); В старі галереї, схожі На кафедральні собори, Входять новоприбулі — Древньої Гани майстри. І з мовчазним шануванням Їм воротар відчиняє Ґратчасті високі двері Й низький віддає уклін (В. Мисик); Дівчина, котру вона раз на все бажала зігнорувати в своїм житті, тішилася, мов наперекір, де б вона й не поступила, щирою симпатією й ушануванням (О. Кобилянська); (Аецій Панса:) Тебе, Руфіне, слава, шаноба людська вабить (Леся Українка); Звільна здобув він собі признання і пошану у селян (І. Франко); Вже не мали яничари респекту перед великим візиром (Р. Іваничук); (Василь:) Високоповажні панове! Дуже велике пошанування робите ви мені, називаючи мене батьком нової літературної школи (В. Самійленко); (Чопорій:) Правда й тому, що якби не я, то і моєму Іванові не було б такого пошановку та поважання! (М. Кропивницький); Шануй кожного, то будуть люде зглядь мати (Словник Б. Грінченка); Так сидять вони в півтемряві, дівчина біля ніг жінки, на яку вона дивиться з благоговінням (І. Кочерга); Я виріс в оточенні, де з безмежним пієтетом промовлялися імена Пушкіна, Лермонтова (М. Рильський); Попервах Маріїне ставлення до Лепажа — це поклоніння кумиру (М. Слабошпицький); Обеліск, який гордо піднявся над площею Перемоги (у Києві), — це данина пам'яті величного подвигу захисників і визволителів Києва (з газети); В сім'ї Кільчевських Сірко був бажаним гостем. Особливу увагу йому приділяла Євдокія Іванівна (І. Сенченко).

ПОДЯ́КА (почуття, яким відповідають на зроблене добро, послугу, допомогу тощо; вияв цього почуття), ВДЯ́ЧНІСТЬ, ВДЯ́ЧЛИВІСТЬ рідше, ДЯ́КА, ДЯ́КУВАННЯ розм., ПРИЗНА́ННЯ розм. рідше; СПАСИ́БІ у знач. ім. (слова, якими виражають це почуття). Відсилаю Вам з подякою позичені книжки, бо вже скористала з них (Леся Українка); Поранені дивились на нього теплими очима, і в них світилася подяка (В. Кучер); Найпрекрасніше почуття, яке прищеплюється дитині змалку, — то любов до людей, вдячність до матері, батька, високе поцінування дружби товариша (І. Цюпа); То сідайте, діти. Дарма, що тісно, Дяка, що згадали мене. А найбільша дяка вам за пісню! (Б. Олійник); Яке частування, таке дякування (прислів'я); Я повний признання за так гарно виконане видання і за весь той клопіт та працю, яку Ви ласкаво взяли на себе, видаючи мої оповідання (М. Коцюбинський); Йде (дівчина) на цілий день прясти до багатого сусіда за ложку страви та за сердечне спасибі (І. Франко).

ПРИХИ́ЛЬНІСТЬ (почуття і вияв доброзичливості до когось, чогось), ПРИ́ЯЗНЬ, СИМПА́ТІЯ, ЛЮБ'Я́ЗНІСТЬ, ПРИВ'ЯЗАНІСТЬ, ПРИЗНА́ННЯ рідше, ПРИЄ́МНІСТЬ рідше, ПРИВІТНІСТЬ, ПРИВІТ розм., ПРИВ'ЯЗА́ННЯ діал.; ФАВО́Р книжн., заст. (прихильність якоїсь знатної, впливової особи). Хоч як старався Матвій доказати Семенові свою щирість та прихильність до нього, все-таки Семен не повеселів (Мирослав Ірчан); Шануючи вашу приязнь до літератури, до живого слова, вважаю за свій обов'язок увести вас до нашого Олімпу (Я. Качура); — Прямо скажем, трудний хлопець, але є в ньому й таке, що хоч-не-хоч викликає симпатію... (О. Гончар); Люб'язність на обличчі Русевича стала не такою виразною (Ю. Шовкопляс); Всі докази кохання і прив'язаності з її боку Василюшка сприймав з байдужим парубоцьким засоромленням й очевидною неохотою (Ірина Вільде); Коли б хоч іскорку співчуття, хоч крапелиночку любові, признання і тепла мав він до неї (І. Франко); Його обійняла тепла приємність до цього чоловіка (О. Досвітній); В очах Бориса було стільки привітності, він увесь наче іскрився від щастя (А. Хорунжий); І виросте воно (дитя), як те стебло край дороги, одно одним, не бачивши привіту людського (Панас Мирний); Вони були пізніше на утриманні в простого селянина з Вільки, якого й тепер ще оточували своєю вдячністю, обдаровували майже синівським прив'язанням (І. Франко); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги (О. Гончар).

ПРИЗНА́ННЯ, я, с.

1. Правдива розповідь про себе, про що-небудь, розкриття якоїсь таємниці.

З признань Панталахи виходило, що Замеховський давно вже за границею, десь у Франції або Швейцарії (І. Франко);

“Я стерплю, але признання ти не матимеш, катюго. Ліпше в полум'ї згоріти, ніж носити камінь зради” (О. Гуреїв);

– Мене взагалі ніякий пес не кусав, це я сам себе вкусив у руку. Після цього признання над ним розпочали слідство за спробу самоскалічення (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

// Щира сповідь про найпотаємніші свої думки, переживання, мрії.

Щоки Гоголеві палали, з вуст зривалися признання, яких досі не звіряв нікому, – хіба іноді паперові (О. Полторацький);

В листах до найближчого друга Корнія Чумака, де правда з вигадкою перепліталися якнайхимерніше, проривалися й щирі признання (А. Головко);

// Відверта думка про що-небудь.

– Наша мова надто бідна і незугарна, щоб вести нею балачки .. Сахно .. не посміла виказати свого здивування з такого признання (Ю. Смолич);

– Треба зробити одне признання, – пише відомий театрознавець, – що є артисти, про яких я втратив здібність писати критичні статті (з наук. літ.);

// Висловлення усвідомленої правдивості, справедливості чого-небудь.

Ну, що ж, банкрот я, банкрот, нехай навіть злісний, маєте се признання (Леся Українка).

2. Освідчення в коханні.

Ватя наводила його на яке-небудь натякання про любов, хотіла випитати в його признання (І. Нечуй-Левицький);

– Твоя, – шепотіла Зінька, запаморочена його признанням, його поцілунками (А. Шиян).

3. Усвідомлення іншими значення чиєїсь творчості, праці; позитивна оцінка, громадське схвалення.

Ядзя послала кілька мистецьких і дорогих зразків своєї праці. Добірний смак і викінчення робіток без закиду звертали загальну увагу й заслужили на прилюдне признання в часописах (Н. Кобринська);

[Річард:] Чи не краще було тоді, як руки фанатичні мої утвори в порох розбивали? Бо се ж таки було якимсь признанням (Леся Українка);

// Повага, авторитет серед інших.

Звільна здобув він собі признання і пошану у селян (І. Франко);

[Антей:] Тріумфи в Римі – то для мене ганьба. [Неріса:] Чого ж ти ждеш? [Антей:] Признання в ріднім краю (Леся Українка);

Велетень, силач і чудовий гімнаст, Славко легко завоював собі признання (Ю. Смолич).

4. Вдячність.

Авторові заміток належиться признання за те бодай, що перший у нас звертає увагу на драми Гауптмана (І. Франко);

Я повний признання за так гарно виконане видання і за весь той клопіт та працю, яку Ви ласкаво взяли на себе, видаючи мої оповідання (М. Коцюбинський);

// Прихильність.

Коли б хоч іскорку співчуття, хоч крапелиночку любові, признання і тепла мав він для неї! (І. Франко);

“Чужий... Чужий,” – ледве чутно шепчуть її губи, а на неї дивиться Прохор, дивиться й мовчить. Ні втішливого слова, ні слів признання, ні дотику гарячих мужніх рук (А. Шиян).

[pryznanńa]

с.

przyznanie, uznanie

(заява) confession; (у чомусь) avowal

признання в коханні — declaration of love

【中】 признаватися 的动名词