АВТОТРАНСПЛАНТА́ЦІЯ, ї, ж., мед.
1. Трансплантація тканин, органів, частин тіла того самого організму.
Автотрансплантація кісткового мозку або стовбурових клітин після протипухлинної хіміотерапії широко застосовується при лейкозах, лімфомах та злоякісних пухлинах (з наук.-попул. літ.);
При тяжких опіках застосовується автотрансплантація шкіри з непошкоджених ділянок на обпечені (з навч. літ.);
Перевага автотрансплантації перед звичайними пересадками полягає в тому, що вона дозволяє уникнути багатьох технічних ускладнень і небезпеки відторгнення чужорідних органів (з навч. літ.).
2. Хірургічне видалення органа, його лікування і подальше приживлення в організмі.
Такого роду автотрансплантації, коли у хворого беруть його власний орган, приводять його в порядок, а потім ушивають назад, до цього часу робилися в основному з нирками (з наук.-попул. літ.);
Автотрансплантаця застосовується при ремонті серцевих клапанів, ушиванні розширених серцевих шлуночків, видалянні з органів ракових пухлин та ін. (із журн.);
Співробітники петербургського НДІ кардіології ім. В. Алмазова першими в Росії використали метод автотрансплантації серця для зменшення лівого передсердя пацієнтки (із журн.).
-ї, ж.
Пересаджування тканин або органів на іншу частину тіла того самого організму.