Я́СНИ́Й
Я́СНИ́Й, я́сна́, я́сне́.
1. Який випромінює яскраве світло. Ясне сонечко викотилось геть з-за гори (Мирний, IV, 1955, 310); Спалахнула ясна блискавиця (Л. Укр., І, 1951, 392); Місяць був ясний і блискучий, як золотий турецький ятаган (Тют., Вир, 1964, 433); // Освітлений яскравим світлом. Перейшовши через ясний двір і вступивши на тік у темну клуню, Дарка одразу не могла розгледіти, де сидів батько (Л. Укр., III, 1952, 637); Ясні, охоплені багрянцем гори стояли до самого небокраю — далекого, синього, чистого (Гончар, II, 1959, 172); // Добре освітлюваний денним світлом (про приміщення). Через рік батьківську хату перекинули, збудували нову,— простору й ясну, з світлицею, з кімнатою під проїжджих (Мирний, II, 1954, 136); Світлиця була чиста, ясна, на помості, з великими вікнами (Мак., Вибр., 1954, 344); Із перлистого туману При яснім моїм вікні Устає півсонний ранок, Гасить зорі і вогні (Рильський, II, 1960, 41); // розм. Начищений, відполірований до блиску; блискучий. Аж ось почали у город четвернею ридвани в’їжджати: гладкі та високі коні.. кресали ясними підковами об кам’яну мостову (Мирний, III, 1954, 256); В ясному склі, немов у рамах, відбився гарний восковий профіль, навислі брови і біла борода (Коцюб., II, 1955, 186).
◊ Щоб він (вона́, воно́) горі́в (горі́ла, горі́ло) я́сним вогне́м (огне́м, по́лум’ям) — уживається для вираження незадоволення з приводу чого-небудь, побажання зла комусь. — Скільки перевернув скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (Стельмах, II, 1962, 136); Як (мов, немо́в і т. ін.) грім з я́сно́го не́ба див. грім.
2. Нічим не затьмарений; світлий, чистий. Ми підем, де трави похилі, Де зорі в ясній далині, І карії очі, і рученьки білі Ночами насняться мені (Мал., Серце.., 1959, 113); Після кількатижневих дощів, туманів та мряк нарешті стало на годині, і в ясному повітрі над Будапештом з ранку до ночі висіла наша авіація (Гончар, III, 1959, 238); Небо чисте над артіллю, Наче вмите, Даль ясна (Вирган, В розп. літа, 1959, 31); // Чітко видний завдяки світлу, прозорості повітря. Чіпка — молився… Його ясна тінь раз по раз то згиналася, то випрямлялася (Мирний, І, 1949, 312); // Те саме, що пого́жий 1. Був ясний день, веселая година; Раділи і садок, і поле, і долина (Гл., Вибр., 1951, 146); Була тепла, ясна осінь.. Осіннє повітря було прозоре, тихе (Коцюб., І, 1955, 57); Ніч ясна була та тиха, місяць сіяв серед неба (Федьк., Буковина, 1950, 68); // Безхмарний (про небо). Вона вийшла надвір. Небо було ясне та синє (Н.-Лев., II, 1956, 34); Літаки над висотами Буди купались у ясному, недосяжному небі (Гончар, III, 1959, 263); // Чистий, прозорий, не каламутний (про рідину). Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші (Рильський, І, 1960, 257); Він.. пив ясну воду з зелених криниць при дорозі, черпаючи її пригорщами (Гончар, III, 1959, 16).
3. перен. Нічим не засмучений, не затьмарений; спокійний, безтурботний. Та засійся, чорна ниво, Волею ясною! (Шевч., II, 1953, 349); Ріс же той хлопчик при неньці коханій, Що обіцяла ясну Долю і славу дитині жаданій (Л. Укр., І, 1951, 341); Сідло нагадало Чернишеві ясне дитинство, гарячі степи Казахстану, де він їде на маленькому коні в батьковій експедиції… (Гончар, III, 1959, 71); // Радісний, збуджений. А Галя все так, як і була,— привітна та ясна (Вовчок, І, 1955, 151); Він такий бадьорий, юний і ясний: видали учора чоботи й штани (Сос., І, 1957, 333); У потиску зустрілись дружні руки, І Перший травень одіб’є, стозвукий, І гнів наш чистий, і ясну любов У вольнім [вільнім] співі всіх братерських мов! (Рильський, II, 1960, 51); // Сповнений лагідності, спокою, щирості, відвертості (про погляд, усмішку і т. ін.). То й всміхнутись не маю я зваги На твій усміх коханий, ясний… Не шукай у тім серці розваги, Де завівся робак навісний! (Стар., Поет. тв., 1958, 53); Софія тих розмов не чула і з ясним чолом походжала по рідній оселі (Л. Укр., III, 1952, 506); Здавалося, ніщо не могло змінити його життєлюбної вдачі і стерти з обличчя щирої, ясної посмішки (Коз., Гарячі руки, 1960, 38).
◊ 3 я́сни́м сумлі́нням див. сумлі́ння; Не ба́чити я́сно́ї дни́ни див. дни́на; Я́сна́ зо́ре (зо́ренько, зі́рочко), поет.— ласкаве, привітне, приязне звертання до кого-небудь (перев. до дівчини, жінки). — Та ти ж моє серденько! Та ти рибонько… зоренько ясна! (Вовчок, VI, 1956, 276); Ой ти, дівчино, ясная зоре! Ти мої радощі, ти моє горе! (Фр., XI, 1952, 24); Моя ти зірочко ясна, моя ти лебідочко (Коцюб., III, 1955, 165); Я́сни́й со́кіл, поет.— ласкаве, привітне, приязне звертання до чоловіка. — Діти мої! — прощається Іван,— прощайте, соколи мої ясні. Шануйте матір (Вовчок, І, 1955, 29); — Ой, не пущу, не пущу ж я тебе, голубчику мій милий, соколе мій ясний!.. (Хотк., І, 1966, 142).
4. Не темного кольору; світлий. Жила проти нас міщаночка.. Така славна дівчина була! Очі в неї були ясні, коси довгі, великі, чорно-русі, а личко — як яблучко (Вовчок, І, 1955, 261); Ломицький убрався в фрак, надів білий галстук, високий циліндр, ясні рукавички і перед обідом побіг з парадним візитом до Каралаєвої (Н.-Лев., VI, 1966, 24); Перше, що він побачив,— це ясне, як льон, волосся (Коцюб., II, 1955, 197); На ясних стінах.. високого покою було вимальовано фантастичних птахів та по-мистецькому написано ієрогліфи (Досв., Гюлле, 1961, 70); Уламок снаряда, розітнувши бійцеві руку вище ліктя, утворив дві рвані губи, і з них, як із джерела, била ясна кров, стікаючи по ліктю на землю (Гончар, III, 1959, 43); // Яскравий, блискучий. Перлами ясними он під тополями Грає краплиста роса (Стар., Поет. тв., 1958, 31); // розм. Білий (про хліб). На столі лежав ясний да високий хліб (П. Куліш, Вибр., 1969, 61); Виймає він з торбини око горілки, ясний, як боже сонце, калач, шмат солонини, чарки (Вільде, На порозі, 1955, 332).
5. Виразний (про звуки, музику і т. ін.). А далі знов полились вже дивні мелодії, співучі, глибокі та ясні (Н.-Лев., III, 1956, 305); Перегуки починаються десь далеко з вулиці, наближаючись до Савчиної хати. Спершу нерозбірні, далі ясніші (Вас., III, 1960, 69); // Чіткий, виразний (про шрифт, почерк і т. ін.). Видання щодо друку — дуже гарне,— ясне, без помилок (Мирний, V, 1955, 429); // Який не потребує пояснень; простий, зрозумілий. У рамках окремих організацій або партії в цілому можливі дискусії в спірних або не досить ясних питаннях (Статут КПРС, 1961, 14); [Професор:] А я думав, що чим серце повне, те устами ллється. Думав, що ясні ідеї і сильні чуття можна висловити ясними словами (Фр., IV, 1950, 35); [Адмірал:] Для вас усіх, панове офіцери, становище ясне (Корн., І, 1955, 38); // Розсудливий, розумний. Пора нам глянути ясними очима на нашу роботу, пора додати їй, окрім любові, і освітнього погляду, і посидючої праці (Мирний, V, 1955, 361).
6. перен. Логічний, переконливий, чіткий. Все, що вона робила, було чітким, ясним, діловитим (Тют., Вир, 1964, 278); // Здатний логічно, чітко мислити. Голова в мене була ясна, я почував себе чудово (Донч., II, 1956, 477); Разом з пролетаріатом я відчув себе господарем життя. З того часу моя свідомість стала ясною, як безхмарне небо, мої думки — могутніми. Я — комуніст! (Збан., Сеспель, 1961, 62).
◊ Я́сна́ голова́; Я́сни́й ро́зум у кого — хтось здатний логічно мислити, розумно висловлювати свої думки. Олекса завжди правду говорить. Ясна в хлопця голова (Цюпа, Назустріч.., 1958, 256); Глушак любив Івана Івановича за ясний розум і душевну чистоту (Довж., І, 1958, 109).
7. перен. Цілком очевидний, який не викликає будь-яких сумнівів у чому-небудь. Для неї стало ясним, що то прийшли по її душу, що її зараз поведуть топити або спалять на вогнищі, як відьму в давні часи (Коцюб., І, 1955, 281); — Ну, а далі, мовляв, картина ясна,— видно й так уже, що за хлюст: полигач панський (Головко, II, 1957, 201); Є душі зоряні, вони ясні шляхи в житті прослали (Сос., І, 1957, 409).
◊ Я́сна́ річ; Я́сне́ ді́ло, у знач. вставн. сл.— звичайно, безумовно. Ні, Смолярчук підійде до клуні крадькома, тихо, мов той кіт.. Ясна річ, він хоче застукати злодіїв на гарячому (Кос., Новели, 1962, 185); Ясна річ, що радянська література — це література, яка дивиться вперед (Рильський, IX, 1962, 16); — Набігли, скажімо, на Україну татари чи ляхи. От і піднявся народ на війну. Відбили, прогнали геть з України і повертаються додому. Ясне діло — герої! (Головко, II, 1957, 455;.
8. іст. Те саме, що ясновельмо́жний. [Рід Богуславчин і Тетеря:] Ясне товариство, висока Радо! Нечисті бусурмани занапастили наш рід. На нашім кутку зостались одні руїни.. Просимо вашої оборони, просимо кривавої помсти (Н.-Лев., II, 1956, 436); — Ну, пропустіте ж нас, коли так,— каже Шрам.— Пропустімо, пропустімо ясних панів! — сказав Тарас Сурмач (П. Куліш, Вибр., 1969, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 655.