ВАРНА́К, а́, ч., іст., розм.
Каторжник або колишній каторжник.
Аж за Уралом, за Елеком, Старий недобиток варнак Мені розказував отак Про сю криницю москалеву (Т. Шевченко);
Там [у Сибіру] страшна каторга, де люди вмирають за волю, де людей б'ють, мордують, розстрілюють, там непрохідна тайга, де, озираючись, продираються нещасні втікачі – варнаки, на яких пантрують і стрільці-солдати, і дикі звірі... (Б. Антоненко-Давидович);
Варнак шука дорогу биту, І пожарами світить ніч (А. Малишко).
КА́ТОРЖНИК (людина, яку заслано на каторгу або яка перебуває чи була на каторзі), КАТОРЖА́НИН, ВАРНА́К заст. Роз'їждженим шляхом, під дощем, ішли відшмагані різками каторжники з Верхівні (Н. Рибак); Безкраїм сибірським трактом повільно посувалася пішим етапом партія каторжан (О. Донченко); Співа закутий у кайдани На палубі старий варнак (А. Малишко).
-а, ч., заст., розм.
Людина, що втекла з каторги або відбувала її; каторжник із випеченим на лобі тавром.