КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм. (який легко знаходить вихід із скрутного становища, легко знаходить правильне рішення); ЗДОГА́ДЛИВИЙ, ДОГА́ДЛИВИЙ (який швидко здогадується). Новиков став найціннішим розвідником, хоробрим, завзятим, кмітливим (О. Копиленко); Він давно набув слави тямущого хлопця (К. Гордієнко); Жінка людина тямка, і зразу догадалась би, де грошей добуть (О. Кониський); — Так то ж Левко. Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (М. Стельмах). — За три роки я чудово придивився до цього хлопця. Розумний, тямковитий (Ю. Бедзик); Хитрий Жук зашивсь під кору. Дятел глянув, сів на сук. Носом тук — І згинув жук (М. Стельмах); Виходить, цей Олекса — метикований, дотепний хлопець (І. Цюпа); Добре тому вчиться грамоти, в кого покмітлива голова (Словник Б. Грінченка); Хлопці здорові, рослі.. Менший то штудерний такий, як старий (В. Стефаник); — Така вона вже зроду метка та проворна (І. Нечуй-Левицький); (Феноген:) А скілько ж Ліхтаренкові дісталось? От промітний чоловік! (І. Карпенко-Карий); Перехрестик вагався, не знаючи, з чого почати розмову. Це помітила здогадлива дівчина й заговорила перша (С. Добровольський).
ПАМ'ЯТЛИ́ВИЙ (здатний легко запам'ятовувати), ПАМ'ЯТКИ́Й, ПАМ'ЯТУ́ЩИЙ рідше, ТЯМКИ́Й розм. Він вислухав цікаво ту промову й затямив собі до слова, бо був дуже пам'ятливий (Лесь Мартович); — Мабуть, швидкий до вчиття буде (Андрій). Там пам'яткий такий, що аж дивно! (Б. Грінченко); Нарешті Сельм і Тур обрали мага, Людину бистроумну, красномовну, Людину прозорливу, пам'ятущу (А. Кримський); Коли з вас людина тямка, згадати вам буде неважко (І. Кулик).
ТЯМКИ́Й, а́, е́.
1. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий.
Проворний, жвавий, меткий, тямкий, дотепний до всього.., [Іван] був з тих, що йому пальця в рот не клади (Грицько Григоренко);
Дядько давно захоплюється його здібностями. “Тямкий росте інженер” (Яків Баш).
2. рідко. З доброю пам'яттю, пам'ятливий.
Уривок той малий, гекзаметра півчверта, перейняла в лозі тямка її прамати, а нині ви його повторюєте дзвінко, мої цикади! (М. Драй-Хмара).
-а, -е.
1) Здатний добре і швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий.
2) рідко. З доброю пам'яттю, пам'ятливий.
розм.
(кмітливий) keen-witted, quick-witted; skilled; clever; bright; well acquainted with a thing
див. розумний
Тямки́й, -ка́, -ке́