М’ЯКЕ́НЬКО

М’ЯКЕ́НЬКО, пестл. Присл. до м’яке́нький; // у знач. присудк. сл. — Та настели ти соломи в холодній, щоб було їм м’якенько! (Коцюб., І, 1955, 38). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 836.