ПЕРЕДГРОЗЗЯ

ПЕРЕДГРО́ЗЗЯ, я, с.

1. Відрізок часу перед грозою і стан природи в цей час.

Дощу, дощу! Але в повітрі чується лиш передгроззя та десь далеко гуркотить артилерійська канонада (Б. Антоненко-Давидович);

Лягає туман передгроззя на гори, І небо в росі і в хмаровищах тоне (М. Бажан);

Шарпнув [Арсен] двері, ступив у ніч, сповнену задухи й передгроззя (Л. Дмитерко);

* У порівн. На кілька секунд запанувала тиша, зловісна й важка, немов у передгроззя (Ю. Бедзик).

2. перен. Час перед грізними, бурхливими подіями.

Народжених в тривожнім передгроззі, нас викохала праця й боротьба (Н. Забіла);

В той [1941] рік весною Максиму Нерчину було легко і радісно, хоч десь в серці існувало дивне відчуття передгроззя (Н. Рибак);

Коли грозує далеч неокрая У передгроззі дикім і німім, Я твоїм ім'ям [України] благословляю, Проклинаю іменем твоїм (В. Симоненко).

ПЕРЕДГРО́ЗЗЯ (відрізок часу і стан природи перед грозою), ПЕРЕДБУ́Р'Я рідше. Лягає туман передгроззя на гори, і небо в росі і в хмарищах тоне (М. Бажан); В насиченім пилюгою повітрі вже зловісно бриніла незвичайна характерна для передбур'я гаряча сухість (О. Гончар).

ПЕРЕДДЕ́НЬ чого, який (час перед якоюсь подією, датою і т. ін.), ПЕРЕДО́ДЕНЬ, ПЕРЕДГРО́ЗЗЯ (перед грізними, бурхливими подіями); ПОРІ́Г поет. (перев. із сл. життя, смерть, юність тощо). Надходила третя воєнна весна! Хай буде вона передднем перемоги (І. Нехода); Найкраще — передодень свята. Із шляху тоді линуть.. пісні (П. Панч); Народжених в тривожнім передгроззі, нас викохала праця й боротьба (Н. Забіла); Вона тільки дихає чарами любові, ще не знаючи її, як це буває на порозі юності (М. Стельмах).

передгро́ззя

[пере^идгроз':а]

-з':а, р. мн. -оз'