АПОЛОГІ́ЧНИЙ, а, е.
Прикм. до аполо́гія.
У 60-ті роки XX ст. амбівалентне, апологічне й водночас іронічне ставлення авангардних митців до “масової культури” і до технічних новацій породило феномен поп-мистецтва (з наук.-попул. літ.);
Лист до князя Острозького, писаний у червні 1598 року, – цілий апологічний трактат (з навч. літ.);
Телесюжет мав конструктивний і апологічний характер (із журн.).
-а, -е.
Прикм. до апологія.