апроксимація, род. апроксимації
(від лат. approximatio – зближення)
наближене вираження одних математичних об'єктів іншими, простішими, наприклад, кривих ліній — ламаними, ірраціональних чисел — раціональними, неперервних функцій — многочленами.
• Теореми про граничний перехід під знаком скалярних інтегралів застосовуються в задачах апроксимації і, зокрема, при наближеному розв'язуванні інтегральних і диференціальних рівнянь (Тацій).
• Оскільки апроксимація проводиться в широкому інтервалі зміни аргумента використання нелінійної залежності від коефіцієнтів тут ще більш вигідно ніж при інтерполяції (Калиткин).
АПРОКСИМА́ЦІЯ, ї, ж., мат.
Приблизне вираження яких-небудь величин через інші, простіші величини.
У тих випадках, коли знайдені методом простої інтерполяції коефіцієнти не забезпечують досить точної апроксимації, треба повторити обчислення методом найменших квадратів або методом середніх (із журн.).
Наближення, заміна одних математичних величин або об'єктів ін., напр., кривої лінії близькою їй ламаною.
-ї, ж.
Наближене зображення одних математичних об'єктів іншими.
[aproksymacja]
ж.
aproksymacja
мат.
approximation
Approksimasjon
Approksimation
Approximation