АТАКУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що атакува́льний.
Енергійна, що вихлюпується через край, музика, атакуючі мелодійні ходи зачаровують глядачів (з газ.);
// у знач. ім. атаку́ючі, чих, мн. Ті, хто атакують.
Атакуючі прорвались до самого Перекопського валу (О. Гончар);
Ті, котрі вціліли од першої атаки, полишили свої окопчики, приєдналися до атакуючих (Є. Доломан).
-а, -е.
Дієприкм. акт. теп. ч. до атакувати. || у знач. ім. атакуючий, -чого, ч. Той, хто атакує.
[atakujuczyj]
прикм.
atakujący