Там фантастично тихо в темноте,
Там одиноко, бо́язно и сыро,
Там и ромашки будто бы не те —
Как существа уже иного мира.
Н. М. Рубцов, Над вечным покоем
И радостно мне любоваться опять
лицом ее, облаком неочевидным,
и рученьку бо́язно в руку принять,
как тронуть скорлупку
в гнезде соловьином.
Б. А. Ахмадулина, Гостить у художника
БО́ЯЗНО.
Присл. до боязни́й.
Мороз лютує, аж скрипить.., і сторож боязно кричить, Щоб злого пана не збудить (Т. Шевченко);
В мене знов мороз на душу вдарив, І я боязно зирнув довкола (І. Франко);
Дуже вона хвилювалась, боязно поглядала в зал (М. Чабанівський);
// у знач. пред.
Мені чогось сумно й боязно, аж моє серце мре (Марко Вовчок);
А вдаватися до рідних Тосі, як радить вона в листі, незручно та й боязно (Іван Ле).
СТРА́ШНО присудк. сл. — кому і без додатка (про почуття страху, тривоги, яке хтось відчуває), ЛЯ́ЧНО, БО́ЯЗКО, БО́ЯЗНО, МО́ТОРОШНО, ЖА́ХНО. Петрик жив з мамою край села під самісіньким лісом, і йому було страшно вечорами (В. Кучер); Дівчині стало лячно, моторошно, вона ладна була залишити помешкання (М. Олійник); Зараз іду між люди.. Боязко мені, бо соромливий собі я вдався (С. Васильченко).
сравн. ст.: боязнее
боязнорідко.
Присл. до боязний. || у знач. присудк. сл. Страшно.
da miedo
мне боязно — me da miedo
в спол.
мені боязно — I am frightened
Бо́язко і бо́язно, присл.
2. hirmus