ХАБА́РИК

ХАБА́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до хаба́р. Ховрах допитує куму. А та йому: —..На мене хтось-то набрехав (Бодай би той добра, не знав!), Що я хабарики лупила… (Гл., Вибр., 1957, 36). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 7.