ЄЙЄ́Й

ЄЙ-Є́Й, виг., розм. Те саме, що єй-бо́гу. Що Петро такий оратор, Не гадала я ніяк! Як зійшов з підмостку того, Аж від серця одлягло… єй-єй, клопоту такого В мене зроду не було! (С. Ол., Вибр., 1959, 88). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 497.