АМОНІ́Т, у, ч., хім.
Аміачно-селітряна суміш, до складу якої входять вибухові нітросполуки.
Амоніти мають достатню швидкість вибуху (з наук.-попул. літ.);
Амоніт застосовують при різних видах відкритих вибухових робіт, для військово-інженерних підривних робіт, у різноманітних типах боєприпасів (мін, бомб, снарядів) (із журн.);
Житель Луганської області зберігав удома 19 кг амоніту (з газ.).
АМОНІТ – АМОНІЙ
Амоніт 1, -а, мн. -и, -ів. Викопний молюск.
Амоніт 2, -у. Вибухова суміш.
Амоній, -ю, ор. -єм. Сполука атомів азоту й водню, яка входить до складу багатьох солей, широко застосовуваних у техніці та сільському господарстві: вуглекислий амоній, сірчанокислий амоній.
-у, ч.
Загальна назва суміші амонійної селітри з горючими речовинами, що вибухає від дії капсуля-детонатора.
[amonit]
ч.
amonit біол.