Значение слова "Д'АЛАМБЕР, ЖАН ЛЕРОН" найдено в 2 источниках

Д'АЛАМБЕР, ЖАН ЛЕРОН

найдено в "Энциклопедии Кольера"
Д'АЛАМБЕР, ЖАН ЛЕРОН(D'Alembert, Jean Le Rond) (1717-1783), французский математик, философ и литератор. Родился 16 ноября 1717 в Париже. В 1730 поступил в Коллеж четырех наций, по окончании которого в 1735 получил диплом правоведа. Юриспруденцией он впоследствии не занимался, а начал изучать медицину. Оставив и это занятие, взял несколько частных уроков по математике и решил целиком посвятить себя этой науке. Математическое образование получил самостоятельно. В 1740 он представил в Академию наук работу по гидромеханике, и в 1741 был избран членом Академии. Известность Д'Аламберу принес Трактат по динамике (Trait de dynamique, 1743), где были впервые сформулированы общие правила составления дифференциальных уравнений движения любых материальных систем путем сведения динамических задач к статическим (т.н. принцип Д'Аламбера). В 1747 он опубликовал статью по теории поперечных колебаний струны, где дал метод решения дифференциального уравнения 2-го порядка в частных производных (волнового уравнения). Эта работа вместе с работами Л.Эйлера и Д.Бернулли послужила основой математической физики. Д'Аламбер получил также важные результаты в теории обыкновенных дифференциальных уравнений с постоянными коэффициентами.Д'Аламбер дал первое (не вполне строгое) доказательство основной теоремы о существовании корней алгебраического уравнения (1746). Ввел понятие предела и пытался с его помощью обосновать исчисление бесконечно малых; в теории рядов ввел достаточный признак сходимости, носящий его имя.Д'Аламбер работал вместе с Д.Дидро над созданием знаменитой Энциклопедии, или Толкового словаря наук, искусств и ремесел (1751-1772, 28 томов). Помимо статей по математике и физике, он написал вводную главу - Очерк происхождения и развития наук, в которой дал классификацию различных областей знания, проследил их возникновение и взаимосвязь. В 1754 был избран членом Французской Академии, в 1764 - почетным членом Петербургской академии наук. Умер Д'Аламбер в Париже 29 октября 1783.
найдено в "Філософському енциклопедичному словнику"
Д'аламбер, Жан Лерон (1717, Париж - 1783) - франц. філософ, математик Ч. лен Паризької АН (1751), разомз Дидро видавав "Енциклопедію", в якій відповідав за відділи математики і фізики. Не витримавши тиску влади, залишив "Енциклопедію". Д., ідучи за Беконом, запропонував свою класифікацію наук Н. айбільших результатів досяг в математиці і астрономії. В питаннях гносеології схилявся до сенсуалізму Локка, але вважав свідомість відмінною від тіла духовною субстанцією. Походження наукових і гуманітарних дисциплін пов'язував із людськими здатностями, напр. , історію з пам'яттю, філософію з розумом, мистецтво з уявою. На відміну від багатьох франц. матеріалістів, визнавав існування незмінних, незалежних од суспільства моральних принципів. Погляди Д. на питання релігії і теорії пізнання критикував Дидро у працях "Сон Д'Аламбера" та "Розмова Д'Аламбера і Дидро". Основні твори: "Трактат про динаміку" (1743); "Елементи філософії" (1759); стаття до "Енциклопедії" ("Міркування про походження і розвиток наук" (1751).
T: 34