АНА́ХТЕМА, МИ.
Ана́хтема, ми.
1) ж. Анаѳемствованіе. Сьогодня в церкві анахтему співали.
2) об. Проклятый, отверженный человѣкъ, анаѳема. Употребляется какъ бранное слово. У Котл. также ана́хтем, ма: Анахтем вічний Турн пропав. Котл. Ен. V. 39.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 7.