М’ЯКШАТИ

М’ЯКШАТИ, аю, аєш, недок. 1. Ставати м’якшим, утрачати твердість. Сніг м’якшає, лід дірчавіє, чорніє (Мирний, І, 1949, 323); Метал піддається, м’якшає і набирає точної потрібної форми (Собко, Шлях.., 1948, 5). 2. перен. Ставати менш суворим, поступливішим, добрішим. Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось; сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м’якшала (Мирний, І, 1949, 363); Всеволод м’якшає на обличчі, щиро й довірливо дивиться конюшому у вічі (Міщ., Сіверяни, 1961, 25). 3. перен. Ставати приємнішим для ока, слуху; ставати менш різким. На заході небо спалахнуло червоним вогнем, поволі остигало, й м’якшали кольори фарб (Чорн., Визвол. земля, 1959, 151); Згадуючи про синів, голос Браги м’якшає, ласкавішає одразу (Гончар, Тронка, 1963, 266). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 838.

М’якшати и мня́кшати, шаю, єш, гл. Дѣлаться мягче. Залізо в огні і під молотом м’якшає. Драг. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 458.