АДАМІ́ТИ, ів, мн. (одн. адамі́т, а, ч.), іст.
Члени християнської протестантської общини, яка заперечувала будь-яку церковну організацію і обрядність, а також приватну власність.
Адаміти входили до лівого крила таборитів (з публіц. літ.).
-ів, мн.
Християнська секта, яка заперечувала будь-яку церковну організацію та обрядність і проповідувала спільність майна.