АППОЗИ́ЦІЯ, ї, ж.
1. спец. Стан двох структур, одиниць, при якому вони перебувають у тісному контакті.
Пальці знаходяться в аппозиції, коли кулак стиснутий, а повіки – коли очі заплющені (з навч. літ.).
2. лінгв. Те саме, що аппозити́в.
3. біол. Ріст клітин і тканин живого організму шляхом накладань нових шарів на вже сформовану поверхню.
Добре відомою є роль аппозиції в лікуванні переломів довгих трубчастих кісток (з навч. літ.).
-ї, ж.
Ріст тканин організму або клітинної оболонки, зумовлений відкладанням нових шарів на раніше утворену поверхню.
[appozycja]
ж.
apozycja
грам.
(прикладка) apposition