АВТОКРА́ТІЯ, ї, ж., книжн.
Форма державного правління, при якій одній особі належить необмежена верховна влада; абсолютизм (у 1 знач.), самодержавство.
Автократія являє собою державний лад, при якому глава держави має законодавчу та виконавчу владу, тобто користується необмеженою владою і тому називається "автократ" або "самодержець" (з наук.-попул. літ.);
Механізм автократії діяв, перемелював принципи і людські долі, святині народу і традиції (із журн.).
САМОДЕРЖА́ВСТВО (форма правління — необмежена верховна влада в руках однієї особи), АБСОЛЮТИ́ЗМ, МОНА́РХІЯ, АВТОКРА́ТІЯ, САМОВЛА́ДДЯ, САМОВЛА́ДСТВО заст., САМОВЛА́СТЯ заст. З щирим серцем і безтрепетною рукою засвітили вони (декабристи) факел боротьби з самодержавством (М. Рильський); Правління Людовика XIV було часом найбільшого розквіту королівського самовладдя (абсолютизму) у Франції (з журналу).
-ї, ж., книжн.
Форма правління, за якої одній особі належить необмежена верховна влада; абсолютизм.
Самовладдя, необмежена влада певної особи.
Автокра́тія, -тії, -тією
Autokrati, enevælde
Autarki, autokrati
Единовладство
Autocracy
Autokrati