ЄДИНОВІ́РСТВО.
1. Визнання однієї з ким-небудь віри; спільність релігії.
Мотивом вибору гетьманського уряду союзником московського царя було єдиновірство, православне віровизнання (із журн.);
Прикро, що прихильники єдиновірства нерідко не поважають свободу духовного вибору (із журн.).
2. Течія в старообрядництві, прихильники якої визнають православне духовенство, але зберігають старописні ікони і богослужбові стародруки.
При єдиновірстві за старообрядцями зберігається право проводити богослужіння і таїнства за стародруками і своїми обрядами (з рел.-церк. літ.).
-а, с.
1) Визнання однієї з ким-небудь віри; спільність релігії.
2) Течія в старообрядництві, прихильники якої визнають православне духовенство, але зберігають старописні ікони та богослужбові стародруки.