ЩЕБЕРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., діал.
Шеберхнути.
[Парубок:] Схопився [Йосько].., постелив своє ліжко і сів на нім у куті та й уже ані щеберне, мов заклятий (І. Франко).
Щеберну́ти:
— писнути, відізватися [18,III]
— шеберхнути, злегка зашарудіти, зашелестіти [51]
— видати тихий голос (Ів.Фр.) [II]
щеберну́ти: издать тихій звукъ [ІФ,1890]
-ну, -неш, док., діал.
Шеберхнути.