АПОСТРОФ
м.
apostrophe
АПОСТРОФ (франц. apostrophe, от греч. apostrophes), надстрочная запятая, употребляется в буквенном письме в разных функциях: 1) во франц., итал., англ. и других языках для обозначения пропуска гласного (франц. I‘homme вместо le homme, англ. don‘t вместо do not и т. д.); 2) в орфографии ненецкою яз. для обозначения гортанных смычек; 3) в транскрипции для передачи гортанной смычки (в семитских и др. языках),смягчения согласных и т. д.; 4) в рус. графике применяется на месте иноязычного А. в иностранных именах собственных (Жанна д‘ Арк, О‘Кейси); в 20-е и 30-е гг. применялся также вместо ъ (под‘езд вместо подъезд).
- АПОСТРОФ
- (греч. apostrophos, от apo - от, и strepho - обращаю). 1) знак (’) в иностранных языках, означающий выпуск гласной буквы, напр., l’homme, hatt’ich. 2) один из знаков славянского слогоударения для различения падежей и чисел, а также долгого слога. Напр., мукА и мУка.
- АПОСТРОФ
- 1) знак, имеющий форму запятой (’); ставится на место пропускаемой буквы, напр.: l’arithmetique (арифметика) вместо la arithmetique; 2) в переносном смысле - неожиданная резкая выходка, обращение в таком духе к кому-нибудь.
- АПОСТРОФ
- [гр. apostrophes] - лингв. значок в виде запятой, помещаемый в верхней части строки при написании некоторых слов, в частности заменяющий опущенную гласную (напр., «Жанна д’Арк» вм.«Жанна де Арк»).
- АПОСТРОФ
- греч. apostrophus, от apo, от, и strepho, обращаю. а) Знак в иностранных языках, означающий пропуск гласной буквы. 1) Один из знаков церковного слогоударения.
- АПОСТРОФ
- знак в форм занятой над строкою, в знак опущенной гласной.
- апо́строф
- (гр. apostrophes) значок в виде запятой, помещаемый в верхней части строки при написании нек-рых слов, в частности заменяющий опущенную гласную, напр.: жанна дарк (вместо де арк ).
- апостроф
- апострофа, м. [греч. apostrophos – обращенный назад]. Надстрочный знак в виде запятой, напр.: Жанна д'Арк.
- апостроф
- а, м. (фр. apostrophe < греч. apostrophos).
Значок в виде запятой в верхней части строки, используемый при написании нек-рых слов (напр., д'Артаньян).
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н.,1910.
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Павленков Ф.,1907.
Словарь иностранных слов.- Комлев Н.Г.,2006.
Объяснение 25000 иностранных слов, вошедших в употребление в русский язык, с означением их корней.- Михельсон А.Д.,1865.
Полный словарь иностранных слов, вошедших в употребление в русском языке.- Попов М.,1907.
Новый словарь иностранных слов.- by EdwART, ,2009.
Большой словарь иностранных слов.- Издательство «ИДДК»,2007.
Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.
Синонимы:
Синонимы:
АПОСТРОФ – АПОСТРОФА
Апостроф, -а. Надрядковий знак, яким позначається роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного. Пишеться перед я, ю, є, ї: а) після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б’ю, п’є, п’ять, в’язати (підв’язати), в’ялити (зів’ялити), у здоров’ї, м’ясо, тім’я, В’ячеслав (не пишеться, коли перед губним приголосним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, духмяний, мавпячий, свято, тьмяний, цвях (але верб’я, торф’яний, черв’як)); б) після р: бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, кур’єр, на подвір’ї (не пишеться, коли ря, рю, ре означають сполучення м’якого р з наступними а, у, є: буря, буряк, крякати, крюкати, рябий, ряд); в) після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їзд, з’єднаний, з’явитися, об’єм, дит’ясла, мін’юст (перед наступними і, є, а, о, у не пишеться: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема, зуміти).
У словах іншомовного походження апостроф пишеться після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р, а також після кінцевого приголосного префікса: б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, кар’єра, П’ємонт, Рів’єра, Женев’єва, Фур’є, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура (не пишеться перед йо, а також коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: курйоз, бюджет, бюро, фюзеляж, кювет, Вюртемберг, Мюллер, Гюго).
Цим знаком також позначають усічену розмовну форму слова: ба’ (бабо), ма’ (мамо), мо’ (може).
Апострофа. Стилістична фігура – безпосереднє звертання до відсутньої особи, персоніфікованих явищ природи, предметів, абстрактних понять тощо. І тебе загнали, мій друже єдиний, Мій Якове добрий! Не за Україну, А за її ката довелось пролить Кров добру, не чорну (Т.Шевченко); Кидай, брате, сад зелений, хату, Чуєш? – Зброя грозами дзвенить, Землю рідну, кревну та багату, Будемо з тобою боронить (А.Малишко); Повій, вітре, на Вкраїну (С.Руданський); Квітко з троянди!.. Згадай про мене, Як зайде сонце в листя зелене (Леся Українка).