БОСЯ́К розм. (зубожіла, соціально й морально занепала людина з декласованих шарів населення — перев. у дореволюційній Росії), ХАЛАМИ́ДНИК заст.; ЛЮ́МПЕН розм., ДРАБ діал., зневажл. (безвідносно до країни). Він (дід), здається, весь вік тільки те й робив, що мандрував. Тато його дуже не любив, називав босяком та волоцюгою (А. Дімаров); Забажалося йому побути між "халамидниками" — тими каліками-злодюгами, що оселяють кінці великих міст (Панас Мирний); Я — люмпен. Ця гарна чужоземна назва на нашу мову перекладається так: обідранець-пройдисвіт або щось подібне — таке саме негарне й ганебне (Д. Бузько); — Ти, злодію, ти, драбе, кримінальнику, зараз мені забирайся відси! — кричав запінений підмайстер, чимраз ближче надскакуючи до робітника (І. Франко). — Пор. 1. бродя́га, 1. жебра́к.
ПУСТУ́Н (той, хто любить пустувати), БЕШКЕ́ТНИК, ЗБИТОЧНИК (ЗБИТОШНИК) розм., ШИ́БЕНИК розм., ЖИРУ́Н розм., ПОСТРИБУ́Н розм., ШАЛАПУ́Т розм., ШАЛАПУ́ТНИК розм., ШКО́ДА розм., ХАЛАМИ́ДНИК розм., ПАЛИ́ВОДА підсил. розм., ПАЛИ́СВІТ підсил. розм., ГАРЦІВНИ́К діал., ШАЛИВІР діал., ГАЙДАБУ́РА діал., ГАЛАБУ́РДНИК діал. Стрибали отак пустуни, стрибали — і ввечері Юрко вже ледве доліз скоцюрблений до хати (П. Козланюк); Збиточник повторив слова професора, наслідуючи його інтонацію (О. Кобилянська); (Командир застави:) Ну й жируни! Я ж наказав — до штабу... (П. Воронько); — Здоров, Толю! — термосав за плечі дико радий шалапут (Івашко). — Прокинься! (Я. Качура); Між школярськими голосами лунає сердитий крик старого Богуша. — В церков! В церков, шалапутники! (С. Васильченко); — Зараз стрельнем по вороні, халамидники малі! (Б. Олійник); Такий уже він паливода — здібний, але ж непосидючий, до науки не дуже охочий (Ю. Збанацький); Оксен, позираючи на молодь, що їхала із сміхом та витівками, пригадував і свої юнацькі роки, коли він також був такий шаливір та веселун (Григорій Тютюнник); Дозорці вважали його за непосидющого галабурдника (І. Франко).
ХАЛАМИ́ДНИК, а, ч., розм., зневажл.
1. заст. Босяк, голодранець.
Забажалося йому побути між “халамидниками” – тими каліками-злодюгами, що оселяють кінці великих міст (Панас Мирний).
2. Бешкетник, пустун.
Громада, зніяковівши, втихла. Чулося тільки, як у натовпі притишеним голосом громадяни картали халамидників з молоді, що розв'язали були язики і серйозну справу перетворили на забаву (А. Іщук);
Максим віддасть лише одну рибину, бо треба таки принести матері якусь копійчину, хай і вона знає, що він не якийсь халамидник, а помічник (М. Стельмах);
// Уживається як лайливе слово.
– Чого босоніж стоїш? – А то ви не знаєте? Купило притупило. – Тоді сиди, халамиднику, в запічку..! – гримає дядько Себастіян (М. Стельмах).
|
Халамидник - ближайший родственник босяка. Хламида - накидка. Давным-давно один из босяков был примечателен кличкой Хламидомонада. Х. - индивидуум, напяливающий на себя все, что придется, вплоть до туалетов, найденных в пунктах социальной защиты. В середине прошлого столетия Х. наряду с его первоначальным значением стал синонимом «неряхи», а также безразличного ко всему человека. Нередко Х. употребляется в качестве одного из оскорблений в адрес даже хорошо одетого человека.
Ше ты ходишь, как той халамидник, сними галстук.
•
- Городенко, пижен, халамидник,- орал Павловский, размахивая впереди себя животом больше слона и носом длиннее жирафа, - спригни с моей спина.
•
Короче, халамидник, когда-то у тебя в роте не имелось вставных зубов, глаза видели без толстых стекол и при медленной ходьбе опираться на палку не мечталось. Тебе дальше рассказывать за светлое будущее? |
|
неряшливый непутевый человек Раньше так называли мелких уголовников.
* ... В давние времена здесь... жили скупщики краденого, карманные воры, мелкая уголовная сошка, так называемые «хламидники»... (Р. Александров. «Торг обильный»). |
-а, ч., розм., зневажл.
1) заст. Босяк, голодранець.
2) Бешкетник, пустун. || Уживається як лайливе слово.
див. бешкетник; непокірний
Халами́дник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків