Значение слова "ЮВІЛЯР" найдено в 19 источниках

ЮВІЛЯР

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

ЮВІЛЯ́Р, а, ч.

Особа, установа, місто і т. ін., ювілей яких відзначають, святкують; ювілянт.

Ювіляр підняв келих за свою дружину і тут же підніс їй іменинний подарунок (Ю. Мокрієв).

найдено в "Українсько-польському словнику"

[juwil'ar]

ч.

jubilat

іменинник ювіляр — solenizant

найдено в "Орфоепічному словнику української мови"

ювіля́р

[йув'іл’ар]

-ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -ри^е, -р'іў

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ЮВІЛЯ́Р (особа, установа, місто й т. ін., ювілей яких відзначають, святкують), ЮВІЛЯ́НТ рідко. Тепло поздоровили ювіляра письменники (з журналу).

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-а, ч.

Особа, установа, місто і т. ін., ювілей яких відзначають, святкують.

найдено в "Большом украинско-русском словаре"

імен. чол. роду, жив.юбиляр

найдено в "Словнику українського сленгу"

(-а) ч. 1. крим., нарк. Людина, яка вперше спробувала наркотик. БСРЖ, 712; СЖЗ, 118. 2. крим. Підліток, який уперше здійснив статевий акт. СЖЗ, 118.

найдено в "Українсько-англійському словнику"

Person whose jubilee is being celebrated, hero of an anniversary, hero of the day (evening)

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-а, ч. Особа, установа, місто і т. ін., ювілей яких відзначають, святкують.

найдено в "Українсько-китайському словнику"