ОЧІПОК

ОЧІ́ПОК, пка, ч.

1. Старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім шнурованим розрізом ззаду, під яким ховають волосся.

Через намітку [на голові] блищав парчевий очіпок з здоровими золотими й червоними квітками (І. Нечуй-Левицький);

Сиве волосся, що вибивалося з-під очіпка, тепер здавалося ще білішим (О. Гуреїв);

* Образно. Йому подобається .. знімати снігові очіпки з кілків у тинах (Григір Тютюнник);

* У порівн. Хата з хатиною під запрілою соломою, мов з-під зеленого очіпка, дивилась, як сліпий більмами, трьома вікнами через купу гною до повітки (П. Панч).

2. рідко. Те саме, що ковпа́к 1.

Весь кухонний персонал в білих халатах з білими очіпками на голові. Не кухня, а лабораторія (Ірина Вільде);

Трапився чоловік в чорному очіпку, з довгою тичкою (Г. Колісник).

ОЧІ́ПОК (старовинний головний убір заміжньої жінки), ЧЕПЕ́ЦЬ, ЧІПЕ́ЦЬ, ЧІПО́К розм., КИ́ЧКА діал.; ЧУ́ШКА діал. (різновид цього убору); КОРА́БЛИК (з піднятою передньою і задньою частинами). — І мати моя носила очіпок на голові, і я зав'язуватимусь в чушку вже й до смерті (І. Нечуй-Левицький); Чужій жінці чепець везу, а своїй забув-єм (коломийка); Підстаркувата пані.. у рожевому чіпці, з скельцями на очах, що блиснули на сонці, підійшла до вікна (Л. Юхвід); Вийшла матушка, ще молода на взір, чорнява, в білому простенькому чіпкові (І. Нечуй-Левицький); З-під кички пробивалося два пасма волосся (М. Стельмах); Поважно виходили молодиці з корабликом на голові,.. взявшись у боки, виступали поодинці й вибивали гопака (О. Полторацький).

Укр. старовинний жіночий убір, поверх якого пов'язували хустку; з бавовняної, шовкової, вовняної, іноді мереживної тканини; заміжні селянки постійно носили о.; навмисно скинути з жінки о. — опростоволосити її — тяжка образа.

очі́пок

[о^уч’іпок]

-пка, м. (на) -пку, мн. -пки^е, -пк'іў

заст.

a cap of a married woman; mob cap

Очі́пок, -пка, в -пку; -пки, -пків