ОБОРОНЕЦЬ

ОБОРО́НЕЦЬ, нця, ч.

1. Той, хто обороняє, захищає кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін.; захисник.

[Настя:] В тій тюрмі сидять наші козаки, наші оборонці, що за Україну, за її дітей, за тебе пішли битись з татарами (І. Нечуй-Левицький);

Війна робилась звичайним побутовим явищем, і нікого не зворушував лазаретний стогін оборонців вітчизни (М. Хвильовий);

Народ хотів бачити своїх оборонців від спустошливих навал турків і татар саме такими – хоробрими, нездоланними, всемогутніми (з наук.-попул. літ.);

// Той, хто не допускає кривди над ким-, чим-небудь, заступається за кого-, що-небудь; заступник, покровитель.

– Діти мої! .. Тепер нема в Вас жодного оборонця, нема помагача, самі-самісінькі зостались у світі! (Марко Вовчок);

В тіні лавка з сінником, а на цівці образ св. Саватія й Зосими, оборонців бджіл (М. Коцюбинський);

Він [Т. Шевченко] був великим оборонцем людини, її гідності й права на вільний розквіт (з газ.).

2. юр. Той, хто відстоює інтереси обвинувачуваного під час судового процесу; адвокат.

Після закінчення судового слідства, після промов обвинувача і оборонця, обвинуваченому надається останнє слово (з мови документів);

Гнат кілька разів поривається сказати, що той пан помиляється, що він не знає, як це було, але його зацитькують... Опісля говорить оборонець Гната (М. Коцюбинський);

Суд зробили показовий .. Оборонця дали безплатно (І. Микитенко);

Оборонець замість захищати, перевершив прокурора, вимагаючи розстрілу! (І. Багряний).

3. спорт. Те саме, що захисни́к 4.

Уже на восьмій хвилині нападник дніпропетровців, скориставшись грубою помилкою львівських оборонців, виводить господарів уперед (з газ.).

4. іст. Прибічник оборонства.

АДВОКА́Т (юрист, який веде чию-небудь судову справу, захищає обвинуваченого на суді); ЗАХИСНИ́К (особа, що здійснює судовий захист обвинуваченого), ОБОРО́НЕЦЬ, ОБОРО́ННИК рідко, РЕ́ЧНИК заст. (Мартіан:) Ти в'язнів не одвідуєш на те, щоб я їх міг з темниці визволяти, боронячи їх справ, як адвокат (Леся Українка); Захисники й судді об'їдались останнім мужицьким скарбом, ..вони замучили селян, що затялись на своєму (М. Стельмах); Опісля говорить оборонець Гната (М. Коцюбинський); Бідні злочинці божились, благали, Слухали журно своїх речників, Громом гриміли слова прокурора, — В'язні злякались і згодились вмерти (О. Олесь).

ЗАХИСНИ́К (той, хто захищає, обороняє кого-небудь), ОБОРО́НЕЦЬ, ЗАСТУ́ПНИК, ПАТРО́Н, АДВОКА́Т розм., ОБОРО́ННИК рідко; АПОЛОГЕ́Т книжн. (про захисника ідеї, учення). Стало їй солодко, що в неї з'явився в рідному домі захисник, який не дасть її скривдити (З. Тулуб); Відбулася блискавична бійка. Мій оборонець упав.., боляче придушивши мені ноги (Ю. Яновський); Цей плечистий майор з сірими розумними очима здавався їм всемогутнім заступником (О. Гончар); — То Місяць є вашим (заячим) царем? — мовив Слон. — Так, є, він наш цар і наш патрон (І. Франко); (Люда:) Я можу про це поговорити сама. Мені не потрібні адвокати (С. Голованівський). — Пор. покрови́тель.

оборо́нець

[обороне^иц']

-н'ц'а, ор. -нце^им, м. (на) -нце^ив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў

[oboronec']

ч.

obrońca

1) defender, champion, protector

2) юр. lawyer, advocate, pleader

Абаронец

абаронца

апякун

див. воїн

Оборо́нець, -ро́нця; -ро́нці, -ців