ГАМЛЕТИ́ЗМ, у, ч., книжн.
Поєднання інтелекту з нерішучістю та безвіллям, характерне для Гамлета – персонажа однойменної трагедії В. Шекспіра.
Поема Миколи Бажана “Смерть Гамлета”, написана 1932 року, цікава з погляду проблеми гамлетизму в Бажановій творчості (з наук. літ.);
У дисертації проведено порівняльне вивчення національних типів гамлетизму першої половини XX ст. з урахуванням специфіки історичного розвитку літератури різних країн європейського регіону (з наук. літ.).
-у, ч., перен.
Склад душі, що характеризується розвитком думки і водночас нерішучістю та відсутністю волі.
ч.
hamletyzm