ІГУАНОДО́НТ, а, ч., палеонт.
Викопний великий двоногий рослиноїдний плазун мезозойської ери.
Основний напрям еволюції ігуанодонтів пов'язаний з Євразією (з наук. літ.);
Ігуанодонт не міг спиратися на свій хвіст, як це роблять кенгуру (з наук.-попул. літ.);
Протер я ще свої сліпаки – а їх там! .. Різні там целурозаври, бронтозаври, стегозаври, диплодоки, ігуанодонти – бір аж кишить ними (В. Чемерис);
Ігуанодонти – група травоїдних, що розселилися по всьому світу протягом крейдового періоду (із журн.).
-а, ч.
Рід вимерлих рослиноїдних плазунів ряду птахотазих.