АМБІ́ЦІЯ, ї, ж.
Надмірне честолюбство, зарозумілість, самолюбство.
Мені здається, що сама амбіція не доведе чоловіка до того, щоб силкувався знати все ліпше від когось іншого (І. Франко);
З початку 1880-х років М. Драгоманов зосереджується на виробленні такої політичної програми, яка змогла б подолати заплутані гурткові суперечки та особисті амбіції (з наук. літ.);
// Претензії, вимоги, зазіхання на щось.
У XVII столітті Україна була буфером між імперськими амбіціями Речі Посполитої, Росії та Туреччини, а згодом, у XVIII столітті, Австрії та Росії (з наук. літ.);
Тяжку внутрішньополітичну ситуацію Русі в останні роки правління Всеволода літописець пояснює не його невмілим урядуванням, а надмірними претензіями та амбіціями удільних князів (із журн.).
САМОЛЮ́БСТВО (підвищене почуття власної гідності, пов'язане з честолюбством), САМОЛЮ́БНІСТЬ рідше; АМБІ́ЦІЯ, АМБІ́ТНІСТЬ рідше (ужив. несхвально). Часом, переступивши через власне самолюбство, Марися Павлівна проситься на урок до Ганни Остапівни, щоб повчитись (О. Гончар); Ображене самолюбство пекло його серце (О. Донченко); Вона ж надто рішуче відкинула нашу пропозицію. Фальшива амбіція перемогла (О. Кобилянська); Занадто поважно трактував (емісар) власну особу, аби встрявати у дрібні суперечки чи виявляти непотрібну амбітність (П. Загребельний).
Ambition; arrogance
вдатися в амбіцію розм. — to ride the high horse; to take offence
[ambicja]
ж.
ambicja
-ї, ж.
Самолюбство; гордість; честолюбство.
Амбі́ція, -ції, -цією; -ції, -цій
Амбітність, гонор
Ambition
Ambisjon
Ambition