Ю́НО

Ю́НО. Присл. до ю́ний. Виразні темні очі дивилися крізь скельця окулярів юно та яснj (Головко, II, 1957, 300). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 614.