ҐЕЛҐОТУ́Н, а́, ч., розм.
Той, хто ґелґоче (перев. про гусей).
Коли Ромка гостював у бабусі, то часто підгодовував довгошиїх ґелґотунів і намагався погладити їх м'які пухнасті голівки (із журн.);
У Бразилії до школи віддають не лише дітей, але й... гусей. У спеціальній школі понад 1000 ґелґотунів учаться захищати своїх господарів і охороняти господарство (з газ.).
-а, ч.
Який ґелґоче.