Е́РКЕР

Е́РКЕР, а, ч., архт. Виступ зовнішньої стіни з вікнами будинку у вигляді ліхтаря для поліпшення освітлення і збільшення площі приміщення. Світла облицювальна кераміка, балкони, еркери і лоджії з пластиків, кольорова майоліка, вітрини магазинів — усе це разом утворило для всього лівобережного Києва загальний колоритний фасад, ніби орнаментований в українському національному стилі (Рад. Укр., 4.1 1966, 4). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 486.