О́БВІ́ДКА
О́БВІ́ДКА, и, ж.
1. Те саме, що о́бві́д. Її.. очі.. зупинилися на посмертній афіші, що .. скакала перед нею своїми грубими чорними літерами, яким тісно і невигідно було в широкій чорній обвідці! (Фр., II, 1950, 310); Ярослава.. глянула на нього росяно-сірими, з чорною обвідкою очима (Минко, Ясні зорі, 1951, 191).
2. Оздоблення по краях одягу, тканини і т. ін.; кайма. Обвідка килима.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 473.