АНІЧИЧИ́РК

АНІЧИЧИ́РК, присудк. сл., розм. Варіант незмінного присудкового слова нічичирк, уживаний для підсилення; ні слова, ні звука. — Заляжте там, мов неживі, анічичирк! — аж поки голосна гаківниця не промовить: пора!.. (Мирний, II, 1954, 111); — Коронний гетьман перехоплює валкії, ..а він [Сагайдачний] сидить собі в хаті і анічичирк! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 432). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 47.