ПОЯ́ВА (когось, чогось де-небудь), ПОЯ́ВЛЕННЯ рідше, З'Я́ВА розм., З'Я́ВИЩЕ розм., З'ЯВЛЕННЯ розм. рідше; ПРИПЛИ́В (великої кількості когось, чогось); ВИ́ХІД (також дійової особи на сцені). З появою Антона Герасимовича вчителі одразу стають поважними (О. Гончар); — І що ж, Несторе? — звернувсь я, щиро врадуваний його появленням. — Як поживаєте? (О. Кобилянська); Святкує нарешті душа його, коли син отак, як зараз, сидить під тополями у чабанському товаристві, самою своєю з'явою змінивши одноманітність батькового життя (О. Гончар); Притаїлось все, пополохалось Перед з'явищем тучі грізної: Вітерець ущух, — ані подиху, Змовк веселий гай — ані шелесту (М. Старицький); З'являється Острожин.. Орест при його з'явленні робить прикрий рух (Леся Українка); Нині дуже великий приплив авторів до редакції (Т. Масенко); (Лучицька:) О! То я вспію, — ще багато часу... мій вихід останній (М. Старицький). — Пор. прибуття́.
I. Я́ВА (частина акту, дії драматичного твору, в якій склад виконавців залишається незмінним), З'Я́ВА заст. У четвертій яві ("По ревізії") разом із кокетуватою Пріською ввалюється на сцену "чоловік", що опух від пияцтва (з науково-популярної літератури).
-и, ж.
1) розм. Поява, з'явлення кого-, чого-небудь.
2) театр., заст. Ява.
[zjawa]
ж.
zjawa
див. безодня
З'явлення, поява