КОЗАЧОК

КОЗАЧО́К¹, чка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до коза́к 1–4.

– Я не царенко, не короленко: Я ж отецький синок Да панок-козачок (з народної пісні);

Наче полум'я – лампаси, синє небо – башличок, був з-за Дону, з-за Донбасу заповзятий козачок (М. Рудь).

2. іст. У стародавньому дворянському побуті – хлопчик-слуга.

Козачок Петрушка хвалився .. дівчатам, що він, якось зайшовши в Остапову хату, застав, як той .. перебирав одежу (Панас Мирний);

Пани було сідають за столи на бенкет. Служники вештаються, козачки-хлопці в червоних штанях бігають, мов несамовиті, коло возів та багаття, ставлять посуд, пляшки й чарки по столах (І. Нечуй-Левицький);

В двері швидко ввійшов моторний козачок, і Замойський на півслові урвав розмову (Іван Ле);

У Вільні Шевченко разом із своїм товаришем і земляком Іваном Нечипоренком почав виконувати обов'язки козачка – сидіти в передпокої і чекати панського наказу (з наук. літ.);

// перен. Про того, хто залежить від когось, виконує незначні доручення, дрібні послуги тощо.

У партіях, які тягнуть на визначення політичних, особистостям нема чого робити! Просто стаєш козачком, хлопчиськом на побігеньках (з публіц. літ.).

3. Веселий, жвавий український народний танець, спочатку поширений серед козацтва.

М. К. Садовський був надзвичайно оригінальним виконавцем танцю. Козачок він танцював так, як ніхто за моєї пам'яті (з мемуарної літ.);

// Музика до цього танцю.

Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (І. Нечуй-Левицький);

Не озираючись, грав [Васько] козачка, а потім горлицю (Василь Шевчук).

КОЗАЧО́К², чка́, ч.

Комаха ряду напівтвердокрилих, згори яскраво-червона з плямистим чорним малюнком, а знизу – чорна.

Червоні козачки так ворушаться по землі (Ганна Барвінок);

Їй [Галі] так гарно. Сонечко привітно гріє, козачки коло неї снують по зеленій травиці (Панас Мирний).

СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст., зневажл., ПОСЛУГА́Ч діал.; ДЖУ́РА іст. (зброєносець козацької старшини в 16- 18 ст.), ЦЮ́РА діал., ЧУ́РА діал.; КОЗАЧО́К (хлопчик-лакей у поміщицькому домі часів кріпосництва в Україні); ХЛО́ПЕЦЬ заст. (слуга-підліток); ЧЕЛЯ́ДНИК іст., ЧЕЛЯДИ́Н іст., ЧЕЛЯДИ́НЕЦЬ іст. (належний до челяді феодала), ГАЙДУ́К іст. (виїзний лакей); ДВОРО́ВИЙ, ДВОРА́К розм., ДВОРЯ́К рідше, О́БШАР збірн., зах. (селянин, який працював у панському дворі). В палаці забігали, завештались слуги, укладаючи на вози усяке князівське добро (І. Нечуй-Левицький); Воєвода з похмурою неквапливістю прикидав, як слід зодягти свого нового прислужника (П. Загребельний); Андрій.. зопалу й прогнав служника (Я. Баш); На свого служителя добре кликав-покликав: Служителю мій вірний! Велю тобі значки од моїх рук забрати (дума); (Конон:) Я наче.. пахолок у моєї жінки, що мушу робити тільки так, як моїй жінці забагнеться (М. Кропивницький); — Та, Боже мій, краще не жити, ніж доживати вік такою безсловесною рабинею, таким нещасним попихачем, безнадійним послугачем, як ота безталанниця! (Леся Українка); (Оля:) Тимчасом він уже трохи підріс, його, як кріпака, пан забрав до себе за козачка (С. Васильченко); Княжеські челядинці.. вештались по містечках, селах і хуторах і що хотіли, те й робили (О. Стороженко); Трохи віддалік за графом мовчки їхали конюх Петрович і рожевощокий гайдук (О. Донченко).

[kozaczok]

ч.

kozaczek

див. дитина