АППЕРЦИПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що, псих.
Освоювати на основі наявного досвіду.
Слово, взяте у цілому як сукупність внутрішньої форми і звука, дає можливість розуміти мовця, апперципувати зміст його думки (з наук. літ.).
-ую, -уєш, док. і недок., перех.
Сприймати на основі, залежно від попереднього досвіду, психічного стану, знань і т. ін.
[appercypuwaty]
дієсл.
apercypować