ВОВЧОК

ВОВЧОК Марко (псевд.; наст, имя и фам. Мария Александровна Вилинская-Маркович) [10(22).12.1833, с. Екатериновка, ныне Елецкого р-на Липецкой обл.,- 28.7(10.8).1907, близ г. Нальчика], украинская и русская писательница. Род. в дворянской семье. С 1851 по 1859 вместе с мужем этнографом А. В. Марковичем жила на Украине. В 1857 опубл. в Петербурге сб. рассказов "Народнi оповiдання Марка Вовчка" ("Украинские народные рассказы", рус. пер. под ред. И. С. Тургенева, 1859). В 1859 В. опубл. "Рассказы из народного русского быта". Проникнутые сочувствием к укр. и рус. крестьянству, протестом против крепостничества, рассказы В. были восторженно встречены прогрессивной общественностью. Дружба с Т. Г. Шевченко помогла В. укрепиться на революционнодемократич. позициях. Антикрепостнич. повесть "Институтка" (1860) И. Франко относил "к наиболее выдающимся жемчужинам нашей литературы".

В 1859-67 В. жила за границей (в Германии, Швейцарии, Италии и гл. обр. во Франции), встречалась с А. И. Герценом, Н. П. Огарёвым, Н. А. Добролюбовым, была близка с польской и чеш. политич. эмиграцией, со мн. деятелями франц. культуры. За границей написаны: повесть на укр. яз. "Три доли" (1861), "Сказка о девяти братьях разбойниках и о десятой сестрице Гале" (1863), сказка "Кармелюк" (1865), и на рус. яз.: повести "Тюлевая баба" (1861), "Глухой городок" (1862) и др. После возвращения в Россию В. сблизилась с Д. И. Писаревым, сотрудничала вместе с Н. А. Некрасовым и М. Е. Салтыковым-Щедриным в журн. "Отечественные записки", где были опубл. её романы и повести: "Живая душа" (1868), "Записки причетника" (1869-70), "В глуши" (1875) и др. В 1874 вышел сатирич. сб. "Сказки и быль". В. рисовала картины бедственного положения народа, образы передовых людей, не мирившихся с социальной несправедливостью. С конца 60-х гг. В. переводила науч. и художеств, произв. франц., нем., англ., датских и польских авторов. С глубоким сочувствием встретила В. Революцию 1905-07. Её наследие занимает значит, место в укр. и рус. лит-ре.

Соч.: Твори, т. 1-7. [Вступ. ст. О. Засенка], К., 1964-67; Поли. собр. соч., т. 1-7, Саратов, 1896-99; Собр. соч., т. 1-3, М., 1957.

Лит.: Засенко О. G., Марко Вовчок. Життя, творчiсть, мгсце в icTopii лiтератури, К., 1964; Брандис Е., Марко Вовчок, М., 1968 (библ.). А. Е. Засенко.

ВОВЧО́К, чка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до вовк 1.

Ми Козу ведем з Козенятами, На Горі Вовчок з Вовченятами (щедрівка).

2. Паразитична рослина родини вовчкових, що розвивається на коренях інших рослин (перев. соняшника).

Вовчок, відбираючи від рослини поживні речовини і воду у великій кількості, дуже пригнічує рослину, що призводить до втрати врожаю (з наук. літ.).

3. Комаха родини прямокрилих, яка веде підземний спосіб життя; капустянка.

Тіло вовчка завдожки 35–50 мм зверху бурого, знизу бурувато-жовтого кольору із шовковистим полиском (з наук.-попул. літ.);

Вовчок – багатоїдний шкідник. Він любить моркву, помідори, капусту, картоплю. Псує садові та лісові розсадники. Оселюється вовчок тільки на вологих місцях (з наук.-попул. літ.).

4. Невеличкий ссавець з роду мишоподібних гризунів родини вовчкових, що впадає в зимову сплячку; соня.

У лісі, серед гілок дикої яблуні, причаївся звірок, схожий на невеличку білочку, – вовчок (з наук.-попул. літ.).

5. Пагін, що виростає на старому стовбурі дерева, куща.

Часто із сплячих бруньок плодових дерев розвиваються дуже сильні пагони, або вовчки (з наук. літ.).

6. розм. Те саме, що ві́чко¹ 2.

Селянин з одним оком, швидко вимовляючи і показуючи на вовчок у дверях, говорив: – Уставайте, швидше бо... Вас кличе вартовий!.. (Т. Осьмачка);

“Цс-с!” – то котрийсь із в'язнів подавав пересторогу, помітивши, як тихенько відслонявся вовчок (І. Багряний);

Знову минали окуті залізом двері з сліпими вовчками (А. Дімаров).

КАПУСТЯ́НКА (шкідник сільськогосподарських культур, що підгризає коріння), ВОВЧО́К.

ПА́ГІН (молода гілка або стебло), ВІДРО́СТОК, ПА́СИНОК (бічний); ПА́РОСТОК, ПА́РОСТ, ПА́РОСТЬ, ПА́РОСЛЬ рідше (молоде стебло); ЖИВЕ́ЦЬ (стебло, з якого вирощують нову рослину); ЛІТО́РОСТОК поет., ЛІТО́РОСТ поет. (однорічний); ВОВЧО́К (на старому стовбурі). Молоді пагони свіжо і ясно зеленіли (Є. Гуцало); Протягом літа ланка провела на посівах триразове пасинкування кукурудзи (в міру відростання пасинків) (з газети); Гілки викинули зелені соковиті паростки (З. Тулуб); Високі парости зеленої ліщини.. Із горобійником сплелися в темний ряд (М. Рильський); Коні з апетитом хрумають молоді ялинкові парості (М. Шеремет); У заґратовані вікна вриваються молоді парослі дикого винограду (Леся Українка); У кімнатах найкраще розвиваються троянди, вирощені з живців (з журналу); Дбайливо доглядав (господар) старе дерево, спилював зайві вовчки (Ю. Мокрієв). — Пор. гі́лка, 1. па́гіння.

1) ент. mole cricket

2) (у дверях) judas, spyhole, peephole

3) бот., сад. sucker

4) зоол. loir, dormouse

вовчо́к

[воўчок]

-чка, м. (на) во^уўчку/-чков'і, мн. -чки, во^уўчк'іў

Комаха з ряду прямокрилих, довж. бл. 6 см, живе під землею; шкідлива, підгризає коріння рослин.