ЗІ́РНО

ЗІ́РНО, присл., діал. Зоряно; // у знач. присудк. сл. Винесли її на двір, положили. Зірно, гарно. Місяць.. дивиться, дивується (Барв., Опов.., 1902, 207). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 577.