ХАБА́ЛИЦЯ, і, ж., діал.
Жінка, охоча до любовних пригод; кокетка.
Чоловік мав лиху жінку хабалицю, що знюхалася з паном (з казки).
-і, ж., зах.
Заміжня жінка, охоча до любовних пригод.
див. повія