-а, -е.
1) Дієприкм. пас. мин. ч. до затримати. || затримано, безос. присудк. сл. || у знач. ім. затриманий, -ного, ч., затримана, -ної, ж. Людина, яку затримано.
2) у знач. прикм. Який має невелику швидкість і т. ін.; уповільнений (про дію, рух).
затри́маний
[затриманией]
м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
[zatrymanyj]
прикм.
zatrzymany
(як ім.) detainee
Затри́маний, -на, -не