ПОВАДКА

ПОВА́ДКА, и, ж., розм.

Звичка, нахил до певних дій, вчинків; звична для кого-небудь манера поведінки.

– Та то в неї тільки повадка така – сльозами доймати (Панас Мирний);

Були в чабанів свої, тільки їм властиві повадки, звичаї (О. Гончар);

Знав [Довбуш] повадки тварин. Знав, що дикі свині тримаються біля води і козулі трапляються поблизу потоків (В. Гжицький);

Він звертався до Добрині, що єдиний серед захисників фортеці зблизька знав звичаї і повадки цих незнаних тут досі племен (В. Малик).

ЗВИ́ЧКА (певний спосіб дії, життя, манера поведінки і т. ін., що стали звичними, постійними для кого-небудь), ЗВИ́ЧАЙ рідше, ВДА́ЧА, МО́ДА, ПРИВИ́ЧКА розм., НА́ВИЧКА розм., ПОВА́ДКА розм., ЗАВИ́ЧКА діал., ЗВИЧА́ЙКА діал. Довголітня самотність виробила в Клавди звичку розмовляти сама з собою (Ірина Вільде); На цій отомані спав.. панотець по обіді. Мав звичай лягати з чобітьми (Лесь Мартович); Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми; вона, ця власть карати й милувати, влила ще в душу його предків краплю отрути (Г. Хоткевич); Любили (солдати) князя й за те, що він приніс у Другу армію суворовські навички і погляди (П. Кочура); — То в неї тільки повадка така — сльозами доймати (Панас Мирний); Ганна ніяк не могла погодитися з деякою Гордієвою завичкою поводитися з нею (Б. Грінченко); — Поставте статуетку! Що за міщанська звичайка, вічно крутить щось в руках? (Леся Українка).

• ¬ приставка (0): -
• ∩ корень слова (1): ПОВАД;
• ∧ суффикс (1): К;
• ⏰ окончание (1): А;

1) разг. costumbre f, hábito m

2) прост. (потворство) acicate m

пова́дка

[повадка]

-дки^е, д. і м. -ад_з'ц'і, р. мн. -док

Поведінка, звичка, див. поводження

2. pobłażanie, folgowanie;

2. järeleandmine

tabia (-)

Habit, custom, manner