Значение слова "ЧУЖОЗЕМНИЙ" найдено в 13 источниках

ЧУЖОЗЕМНИЙ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

ЧУЖОЗЕ́МНИЙ і розм. ЧУЖОЗЕ́МСЬКИЙ, а, е.

Стос. до чужої землі; належний їй; іноземний, закордонний.

Протягом багатьох віків український народ самовіддано боровся проти соціального й національного гноблення, проти чужоземних поневолювачів, за своє возз'єднання (з наук.-попул. літ.);

Засушені квіти, без кольору і запаху, майстерні віяльця з слонової кості і пер чужоземних птахів .. – все те висіло на стінах, як свідки і співучасники далеких забав і ночей (Ірина Вільде);

Я послав їй... чужоземських квіток (Сл. Б. Грінченка);

// Належний чужоземцю.

Володька відчув теплоту в словах незнайомого громадянина, що говорить з таким виразним чужоземним акцентом (Ю. Яновський);

// Прибулий із чужої держави, країни.

– Уяви, що довелося б тобі, .. як пані гетьмановій, вітати чужоземних послів. Ти б не знала, .. як частувати їх, як відповідати (З. Тулуб);

Серед інших об'єктів сатири журналу “Харьковский Демокрит” значне місце займали пихаті й самонадіяні, хоч часто і бездарні, чужоземні гувернери (з наук. літ.);

Після коротких промов король почав знайомити молоду королеву з магнатами та чужоземськими посланцями (І. Нечуй-Левицький).

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ЗАКОРДО́ННИЙ (який міститься, живе, здійснюється і т. ін. за кордоном), ЗАРУБІ́ЖНИЙ, ІНОЗЕ́МНИЙ, ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, ЗАГРАНИ́ЧНИЙ розм., ЗАМО́РСЬКИЙ заст., розм. На службу до закордонних міст при дворах та посольствах завше кликали українців (І. Огієнко); Я згадую мости ці зарубіжні, Що прокладав мій брат, мій син, мій друг (М. Рильський); Був він гордий і вразливий. Про нього вірно писав один іноземний дружній письменник: у Івана було драматичне світовідчуття (О. Довженко); Думками вже літала (Софія) по великих заграничних містах (Леся Українка). — Пор. 1. інозе́мний.

ІНОЗЕ́МНИЙ (який стосується іншої держави, країни, мови, належний їм), ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, ЧУЖИ́Й, ЧУЖИ́НСЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЦЬКИЙ, ЧУЖИ́ННИЙ, ЧУЖОЗЕ́МСЬКИЙ розм., ЧУЖОСТОРО́ННІЙ розм., ЧУЖИНЕ́ЦЬКИЙ розм. Підійшли до Севастополя.. — на вулицях маніфестації, братання з іноземними матросами (О. Гончар); Надходять люди і тріском мов чужоземних заглушують море (М. Коцюбинський); Франко, як відомо, знав багато чужих мов (В. Самійленко); Узнав Данилко про городи руські. І про чужинські городи оповідав Мирослав (А. Хижняк); Звичайно, і Петрусь і Неллі не звуться вже так, як їхні батьки. Вони давно позмінювали свої прізвища, що різали смак своїм чужинницьким походженням (Мирослав Ірчан); Хотів би я всі мови знати,.. Щоб не вставляти, як перлини, У перстень рим чужинні звуки, А слово в слово перелити (Д. Павличко); Щодня короля одвідували чужоземські посланці (І. Нечуй-Левицький); В училищі тому опріч науки, належної до правництва, учено теж чужосторонніх мов (Олена Пчілка); Маркграф, забувши й про жону свою чужинецьку, мотався від замку до замку, жадібно перелічував посаг (П. Загребельний). — Пор. іншомо́вний.