АНТИПО́Д

АНТИПО́Д, а, ч. 1. тільки мн. Жителі двох діаметрально протилежних пунктів земної кулі. 2. перен. Про людину, що своїми поглядами, рисами характеру або соціальним становищем цілком протилежна іншій людині. Між сільським пролетаріатом і селянською буржуазією перебував верства середнього селянства, в становищі якої є риси і того і другого з двох антиподів (Ленін, 8, 1949, 203); Антиподом Чіпки [в романі Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"] є дрібний власник Грицько, що пнеться у великі господарі (Іст. укр. літ.. І, 1954, 390); // Взагалі про що-небудь, своїм характером, особливостями протилежне іншому. Реалізм і романтизм не тільки змінювали один одного в часі як антиподи, а й мирно співіснували протягом майже всього XIX ст. не лише в літератур і в цілому, а навіть у творчості одних і тих же письменників (Рад. літ-во, 1, 1961, 24). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 50.