КУ́РІЯ, ї, ж., іст.
1. У Стародавньому Римі – одиниця родової організації суспільства, що складалася з 10 родів.
В період утворення держави курії стали найважливішим військово-політичним осередком римського суспільства (з наук. літ.);
Кожна курія мала свого вождя, збиралася на збори, що вирішували внутрішні справи, і з єдиною думкою виступала на загальних зборах всіх 30 курій (з навч. літ.).
2. У Стародавньому Римі – міський сенат, а також будинок, де сенат збирався.
Курія далі чекала .. Не до снаги-бо мені був той почесний тягар: Тіло незвичне було, та й душа не лежала до праці (М. Зеров, пер. з тв. Овідія).
3. У деяких країнах – розряд виборців за якоюсь ознакою (майно, стан, національність і т. ін.).
Недавно у соймі д. Романчук поклав внесок тільки на безпосередні вибори по селах на основі теперішної ординації виборчої з поділами на курії (М. Драгоманов);
Отже, початок історії був таким, що для недалеких сеймових виборів із сільської курії ми мали трьох кандидатів (І. Франко);
Мій батько стояв на тому, що мандат з сільської курії належиться вам як кандидатові від селянства (Б. Лепкий);
Повітові земства, що були створені в 1864 р. в більшості українських губерній, обиралися населенням, яке розділялося на три курії: повітові поміщики, міська курія і селянська курія (з навч. літ.).
(1) Ри́мська (па́пська) ку́рія – сукупність центральних інституцій та установ, через які під керівництвом папи провадиться внутрішнє і зовнішнє управління справами католицької церкви.
Курія (папська, або римська) – папська установа для керування цілою католицькою церквою (І. Франко);
Зростання прибутків пана Бжеського обіцяло пану пробощу з римською курією чималу користь (З. Тулуб);
У XIV столітті канонізація святих не була ще передана папській курії та, як показує Боккаччо у своїй новелі, була досить простим, буденним обрядом (з наук.-попул. літ.);
Перед тим, як стати на чолі римської курії, Климент тривалий час був нунцієм у Польщі (з публіц. літ.);
Єпархіальна курія – це призначені єпископом духовні особи, а також миряни, які допомагають йому у виконуванні апостольського служіння (із журн.);
(2) Феода́льна ку́рія – у часи середньовіччя рада і суд при сеньйорі з його найближчих васалів.
Феодальна курія з посиленням королівської влади перетворилася в більш вузьку раду наближених короля (з наук. літ.).
-ї, ж., іст.
1) У Стародавньому Римі – одиниця родової організації суспільства.
2) Провінційний міський сенат в Римській імперії.
3) В Західній Європі у середні віки – рада сеньйора з його васалами.
••
Виборчі курії — розряди, на які поділяються виборці за національною, професійною та ін. ознакам, а також самі виборці, які входять до цих розрядів.
Королівська курія — збори великих феодалів, що їх збирав король.
4) Сукупність центральних установ, за допомогою яких здійснюється управління католицькою церквою.
5) У деяких країнах – розряд виборців за якоюсь ознакою (майно, стан, національність і т. ін.).
[kurija]
ж.
kuria реліг.
іст., юр.
curia
(папська або римська) папська установа для керування цілою католицькою церквою [II]
див. вихор; заметіль
Ку́рія, -рн, -рією; -рії, ку́рій