ФАБЗА́ВУЧНИК, а, ч., іст., розм.
Учень фабзавучу.
Я залишив у Кам'янці добрих друзів: редактора окружної газети Саву Божка, молоденького робкора нашої газети, фабзавучника Володю Бєляєва (Т. Масенко).