Значение слова "ВИПАДКОВІСТЬ" найдено в 25 источниках

ВИПАДКОВІСТЬ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

ВИПАДКО́ВІСТЬ, вості, ж.

1. Властивість за знач. випадко́вий 1, 2.

Смерть завжди жорстока, а тут випадковість сліпої кулі ще стократно підкреслює безглуздість, а з нею і кричущу трагічність її (Н. Тихий);

Напрочуд виразно передано в картині І. Рєпіна “Іван Грозний і син його Іван” ненавмисність, випадковість убивства (з наук.-попул. літ.).

2. Непередбачені, несподівані обставини, що раптово виникають, відкриваються.

Не випадковість, не гріш в люди виводили нас (М. Зеров);

– Що не кажіть, – сказав хтось із нас, – щаслива випадковість, безумовно, не раз втручалася в долю багатьох наших воїнів і рятувала їм життя (О. Донченко);

– Я ніколи не насмілився б бути таким неґречним і зазирати в чужі родинні справи, але випадковість розкрила мені все (З. Тулуб).

3. Явище, факт, що виникають без будь-якого внутрішнього зв'язку з чим-небудь, нічим не зумовлені.

Як би не панувала в природі анархія випадковостей, якою б інертною й непіддатливою людським зусиллям вона не була, вона завжди буде дорога людині (О. Довженко);

Невже поведінка Федора – просто якась випадковість, непорозуміння? (М. Руденко).

4. філос. Категорія, що позначає тимчасові, несуттєві, одиничні зв'язки між явищами об'єктивної дійсності.

Протилежності сходяться, в цьому безглузда закономірність випадковості (В. Підмогильний);

Необхідність і випадковість перебувають у діалектичній взаємодії, оскільки вони мають спільну основу – загальний зв'язок усіх явищ і процесів (з наук. літ.).

найдено в "Філософському енциклопедичному словнику"

ВИПАДКОВІСТЬ - філософська категорія для позначення тих феноменів дійсності (подій, процесів, об'єктів, властивостей), які суб'єкт сприймає (оцінює, інтерпретує) як буття, що має місце (або здійснилося), але якого "могло і не бути", тобто воно не є необхідністю. Під В. розуміють те, що виникає внаслідок неповторного збігу обставин, унікальної комбінації багатьох невідомих (чи недоступних контролю або фіксації) чинників, як перетин причинно-насл ід нових ланцюгів, вияв варіативності, неоднозначності дійсності. Традиційне визначення В. дане Гегелем: В. як дещо таке, що "може бути і може також не бути.., може бути таким, а також і іншим...", вказує на тісний зв'язок категорій В., можливості і дійсності, протиставляючи В. і необхідність. В історії європейської філософії побутувала ідея про суто феноменальний, суб'єктивний характер категорії В., використання якої пояснювали неповнотою (неповноцінністю) нашого знання, наявністю явищ та процесів, занадто складних з точки зору причинного аналізу систем. У XIX ст. в філософи виникає більш діалектичне розуміння співвідношення необхідності і В., ідея їх взаємодоповнення (Гегель, Енгельс). Проте лише у XX ст. відбувається кардинальна зміна в світоглядній інтерпретації феномена В. Виникнення квантової теорії й атомної фізики, фізики елементарних частинок, генної теорії спадковості (феномен мутацій), молекулярної біології, широке використання теорії інформації, комплекс ідей нерівноважної термодинаміки та синергетики виявили фундаментальну роль імовірнісних уявлень і докорінно змінили онтологічний статус В., яку розглядають тепер як істотний, конструктивний чинник процесів розвитку та самоорганізації.В. Свириденко

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-вості, ж.

1) Властивість за знач. випадковий 1), 2).

2) Непередбачені, несподівані обставини, що раптово виникають.

3) Явище, факт, що виникають без будь-якого внутрішнього зв'язку з чим-небудь, нічим не обумовлені.

4) філос. Категорія, що позначає тимчасові, несуттєві, одиничні зв'язки між явищами об'єктивної дійсності.

найдено в "Большом украинско-русском словаре"

імен. жін. роду, тільки одн.від слова: випадковий- непередбаченi несподiванi обставини, що раптово виникають- явище, факт, що виникають без будь-якої причини- (фiлос.) категорiя, що визначає тимчасовi, несуттєвi, одиничнi зв'язки мiж явищами об'єктивної дiйсностiслучайность

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-вості, ж. 1》 Властивість за знач. випадковий 1), 2).
2》 Непередбачені, несподівані обставини, що раптово виникають.
3》 Явище, факт, що виникають без будь-якого внутрішнього зв'язку з чим-небудь, нічим не обумовлені.
4》 філос. Категорія, що позначає тимчасові, несуттєві, одиничні зв'язки між явищами об'єктивної дійсності.

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ВИПАДКО́ВІСТЬ (непередбачені, несподівані обставини, що раптово виникають), ВИ́ПАДОК. — Я ніколи не насмілився б бути таким неґречним і зазирати в чужі родинні справи, але випадковість розкрила мені все (З. Тулуб); (Острожин:) Вона розшукувала якусь знайому і натрапила на мою домівку. Щасливий випадок (Леся Українка).

найдено в "Українсько-англійському словнику"

Chance; (переважно нещаслива) accident; (щаслива) fortuity; windfall, fluke

забезпечити себе від випадковостей — to put oneself beyond the reach of chance

найдено в "Українсько-польському словнику"

[wypadkowist']

ж.

1) przypadkowość

2) wypadkowość

найдено в "Універсальному словнику-енциклопедії"

Поняття, яким у філософії характеризують випадкові події (випадки), зникає при їх масовому повторенні, перетворюючись у закономірність; протилежність необхідності.

найдено в "Орфоепічному словнику української мови"

випадко́вість

[ви^епадков'іс'т']

-вос'т'і, ор. -в'іс'т'у

найдено в "УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)"

поняття, яким у філософії характеризують випадкові події (випадки), зникає при їх масовому повторенні, перетворюючись у закономірність; протилежність необхідності.

найдено в "Українсько-китайському словнику"

【阴】

1) 偶然性

2) 意外的事情

найдено в "Орфографічному словнику української мови"

випадко́вість іменник жіночого роду

найдено в "Орфоэпическом словаре украинского языка"

{виепадко́віст} -вості, ор. -вісту.

найдено в "Українсько-російському словнику"

случайность; нечаянность; частность

найдено в "Українсько-шведському словнику"

Tillfällighet