АЗОТУВА́ННЯ, я, с.
Один зі способів хіміко-термічної обробки, що полягає в насиченні азотом поверхневого шару металевих виробів.
Азотування широко застосовують у промисловості, в тому числі для деталей, що працюють при температурі до 500–600 °С (гільз циліндрів, колінчастих валів, деталей паливної апаратури та ін.) (з наук.-техн. літ.);
Азотуванню піддають сталь, титан, деякі сплави (з навч. літ.);
Азотування підвищує поверхневу твердість, зносостійкість, витривалість і корозійну стійкість сталевих виробів (із журн.).
-я, с.
Дія за знач. азотувати.